Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Львів — найбільше місто Західної України, що протягом багатовікової історії було науковим, культурним та національним центром регіону. В найдавніші часи — столиця Галицько-Волинської держави, згодом — адміністративний центр Руського воєводства, Королівства Галіції і Лодомерії. У 1918-19 роках — столиця Польщею Львів став центром однойменного воєводства. У Другій світовій війні був окупований спочатку радянською, а потім німецькою арміями. У повоєнний період відійшов до Радянського Союзу. З 1991 року — адміністративний центр Львівської області Незалежної України.
Зміст
[сховати]
1 Заснування
2 1256-1349: Галицько-Волинська держава
3 1349-1387: Становлення над Львовом польської влади
4 1387-1772: під владою Польського королівства та Речі Посполитої
5 1772-1914: у складі Австрійської (згодом Австро-Угорської) імперії
6 1914-1920: у період Першої світової війни та Української революції
7 1920-1939: у складі Другої Речі Посполитої
8 1939-1944: у період Другої світової війни
9 1944-1991: у складі Радянського Союзу
10 Після 1991: у Незалежній Україні
11 Див. також
12 Примітки
13 Джерела
[ред.] Заснування
Історики встановили, що на місці сучасного Львова, зокрема на Знесінні людське поселення існувало ще у V столітті. Ці землі належали Великоморавському князівству, а потім Польщі. Нестор Літописець згадує, що у 981 році ці землі були приєднані до Київської Русі Володимиром Великим. У часи феодальної роздробленості тут утворилося Галицьке, а згодом Галицько-Волинське князівство.
Дату заснування Львова принаймні два рази переглядали у сторону його «старішання». Так, дослідник Іван Паславський стверджує, що в процесі праці з архівними документами йому вдалося знайти письмову дату заснування Львова, яка на 16 років є старшою за 1256 рік[1]. Інші історики припускають, що Львів був заснований у 1247 році князем Данилом, як місто для його сина Лева, де би він був удільним князем.
Перша згадка про Львів міститься у Галицько-Волинському літописі (1256 р.):
«
…І коли Данило і Василько збиралися до бою з татарами, трапилося таке, як кара за гріхи. Зайнявся Холм через окаянну бабу, і полум'я було таке, що з усієї землі було видно заграву, також і зі Львова по Белзьких полях, бо сильним було полум'я пожежі.»
»
.
Місто, назване королем на честь свого сина Лева, було важливою фортецею на Волинському шляхові, який з'єднував Чорне море з Балтійським і проходив через такі галицько-волинські міста, як Галич, Львів і Холм.
[ред.] 1256-1349: Галицько-Волинська держава
Латинська катедра
У 1349 р. польський король Казімір ІІІ Великий вдруге пішов походом на Галичину і здобув Львів. Він встановив місту статус столиці Руського королівства — складової частини тодішньої Польщі з правами широкої автономії.
У 1356 році Казімір дарував Львову маґдебурзьке право. У Львові було три міські управи:
Головна управа (до її повноважень не входило лише управління гетто та вірменським кварталом). На її чолі стояв війт, що керував міським життям і затверджувався польським королем
Кагал — виборна управа геттом
Вірменська управа (до 1469 року) — управляла Вірменським кварталом
Головна міська управа потребувала спеціалізованого приміщення, тому король наказав перенести центр міста з площі Старий Ринок на нове місце, південніше, збудувавши нові квартали. Для цього були запрошені німецькі ремісники, які розбудовували Львів за тамтешніми звичаями: центральна площа (з ратушею), оточена житловими кварталами, лінія укріплень. Так виникла площа Ринок і сучасне львівське середмістя (територія між проспектом Свободи, площами Міцкевича, Галицькою, Соборною та Митною, вулицями Підвальною, площею Данила Галицького та вулицями Івана Гонти і Торговою). Місто тим часом активно полонізувалося: у середмісті жили в основному поляки-католики, проте тут утворилися єврейське гетто, руський (український) квартал та вірменський квартал; у кожному із них була своя культова споруда, а за містом — цвинтар. Католицьке кладовище знаходилося під стінами Латинської катедри — єдиної споруди того часу, що збереглася по сьогодні. Разом із тим все передмістя, як і навколишні села були населені русичами-українцями, була також заміська єврейська громада.
У 1370 році польський король Людовік Угорський, по смерті Казіміра Великого призначив намісником Руського королівства князя Владислава Опольського, який через сім років передав Галичину Угорщині. Угорська зверхність тривала 9 років, після чого польські війська під керівництвом королеви Ядвіґи знову захопили Львів у 1387 році.
Перейти до: навігація, пошук
Львів — найбільше місто Західної України, що протягом багатовікової історії було науковим, культурним та національним центром регіону. В найдавніші часи — столиця Галицько-Волинської держави, згодом — адміністративний центр Руського воєводства, Королівства Галіції і Лодомерії. У 1918-19 роках — столиця Польщею Львів став центром однойменного воєводства. У Другій світовій війні був окупований спочатку радянською, а потім німецькою арміями. У повоєнний період відійшов до Радянського Союзу. З 1991 року — адміністративний центр Львівської області Незалежної України.
Зміст
[сховати]
1 Заснування
2 1256-1349: Галицько-Волинська держава
3 1349-1387: Становлення над Львовом польської влади
4 1387-1772: під владою Польського королівства та Речі Посполитої
5 1772-1914: у складі Австрійської (згодом Австро-Угорської) імперії
6 1914-1920: у період Першої світової війни та Української революції
7 1920-1939: у складі Другої Речі Посполитої
8 1939-1944: у період Другої світової війни
9 1944-1991: у складі Радянського Союзу
10 Після 1991: у Незалежній Україні
11 Див. також
12 Примітки
13 Джерела
[ред.] Заснування
Історики встановили, що на місці сучасного Львова, зокрема на Знесінні людське поселення існувало ще у V столітті. Ці землі належали Великоморавському князівству, а потім Польщі. Нестор Літописець згадує, що у 981 році ці землі були приєднані до Київської Русі Володимиром Великим. У часи феодальної роздробленості тут утворилося Галицьке, а згодом Галицько-Волинське князівство.
Дату заснування Львова принаймні два рази переглядали у сторону його «старішання». Так, дослідник Іван Паславський стверджує, що в процесі праці з архівними документами йому вдалося знайти письмову дату заснування Львова, яка на 16 років є старшою за 1256 рік[1]. Інші історики припускають, що Львів був заснований у 1247 році князем Данилом, як місто для його сина Лева, де би він був удільним князем.
Перша згадка про Львів міститься у Галицько-Волинському літописі (1256 р.):
«
…І коли Данило і Василько збиралися до бою з татарами, трапилося таке, як кара за гріхи. Зайнявся Холм через окаянну бабу, і полум'я було таке, що з усієї землі було видно заграву, також і зі Львова по Белзьких полях, бо сильним було полум'я пожежі.»
»
.
Місто, назване королем на честь свого сина Лева, було важливою фортецею на Волинському шляхові, який з'єднував Чорне море з Балтійським і проходив через такі галицько-волинські міста, як Галич, Львів і Холм.
[ред.] 1256-1349: Галицько-Волинська держава
Латинська катедра
У 1349 р. польський король Казімір ІІІ Великий вдруге пішов походом на Галичину і здобув Львів. Він встановив місту статус столиці Руського королівства — складової частини тодішньої Польщі з правами широкої автономії.
У 1356 році Казімір дарував Львову маґдебурзьке право. У Львові було три міські управи:
Головна управа (до її повноважень не входило лише управління гетто та вірменським кварталом). На її чолі стояв війт, що керував міським життям і затверджувався польським королем
Кагал — виборна управа геттом
Вірменська управа (до 1469 року) — управляла Вірменським кварталом
Головна міська управа потребувала спеціалізованого приміщення, тому король наказав перенести центр міста з площі Старий Ринок на нове місце, південніше, збудувавши нові квартали. Для цього були запрошені німецькі ремісники, які розбудовували Львів за тамтешніми звичаями: центральна площа (з ратушею), оточена житловими кварталами, лінія укріплень. Так виникла площа Ринок і сучасне львівське середмістя (територія між проспектом Свободи, площами Міцкевича, Галицькою, Соборною та Митною, вулицями Підвальною, площею Данила Галицького та вулицями Івана Гонти і Торговою). Місто тим часом активно полонізувалося: у середмісті жили в основному поляки-католики, проте тут утворилися єврейське гетто, руський (український) квартал та вірменський квартал; у кожному із них була своя культова споруда, а за містом — цвинтар. Католицьке кладовище знаходилося під стінами Латинської катедри — єдиної споруди того часу, що збереглася по сьогодні. Разом із тим все передмістя, як і навколишні села були населені русичами-українцями, була також заміська єврейська громада.
У 1370 році польський король Людовік Угорський, по смерті Казіміра Великого призначив намісником Руського королівства князя Владислава Опольського, який через сім років передав Галичину Угорщині. Угорська зверхність тривала 9 років, після чого польські війська під керівництвом королеви Ядвіґи знову захопили Львів у 1387 році.
«Проще говоря, Бенджамин Ли - самый приятный человек и лучший кредитный специалист в своем сервисе. На протяжении всего процесса обновления нашего бизнеса у нас была очень ухабистая дорога из-за нехватки средств. Г-н Бен всегда был в курсе всех сторон, чтобы убедиться, что все идет по плану, чтобы уложиться в наш сжатый срок для закрытия нашего кредита. Мы ценим все, что он для нас сделал, и настоятельно рекомендуем его и его кредитную компанию всем, кто хочет получить финансирование. Еще раз спасибо, мистер Бен.
ВідповістиВидалитиСвяжитесь с г-ном БЕНом по: 247officedept@gmail.com Также в Whatsapp: + 1-989-394-3740.